vladtsap

переоцінка

(майже лист майже самому собі)

твоє життя нічого не коштує

ти біжиш, щось стараєшся, заганяєшся у тому круговороті справ і десь бачиш якийсь результат, хочеш собі побудувати маленький рай тут і зараз, і навіть потрохи виходить — та тобі все одно цього мало

ти ходиш ніби по квадраті, де за кутом настане краще життя, а в результаті ходиш по периметру і тільки

бо це нічого не варте
бо ти сам би не вибрав таке життя
зі своїми найбільшими помилками
бо ти уже не зупинишся сам ніколи
бо ти швидше помреш, ніж підведеш когось чи втратиш можливість

признайся, у тебе навіть немає сил відчувати щось, а ти хочеш ще планувати наступний рік

завтра ти підеш і залишиш за собою нічого. і тобі уже нічого не буде треба. добіг куди хотів?

я напросто відмовляюся приймати, що оця беззмістовна гонка — це і є все життя, це дуже примітивно

твоє життя нічого не коштує,
допоки ти сам визначаєш його вартість

коли наступає час переоцінки, то єдине, що тішить — що Ісус мене любить.

від самої тільки такої думки мене уже заспокоює, не кажучи про Його дії для тебе

приходить просте розуміння, що ти ніколи нічого не встигнеш, але то вже і не треба, бо ти безцінний, бо сам Бог визначив твою вартість, віддавши Своє життя на хресті

твоє життя нічого не коштує, допоки ти сам визначаєш його вартість