vladtsap

2022

31-12-2022

у попередньому підсумку я не хотів планувати нічого на 2022, бо втомився — хаааах ))0

війна

це повноцінний окремий розділ, бо це і треш року, і інсайт року, і подія року. його важко пропустити, бо є враження, що весь рік характеризується лише війною.

дякую ЗСУ, що можу зараз жити ❤️‍🔥

хронологія

маю погану памʼять, але таке хочеться запамʼятати назавжди

памʼятаю ранні дзвінки 24 числа: батькам, коханій, друзям
памʼятаю як всередині переповнювала безпорадність і паніка
памʼятаю як не розумів що війна можлива сьогодні
памʼятаю як не міг слухати ніяку музику, бо вона була недоречною

цікаво зараз згадувати фрагменти як ти витягував свою менталку

як заново вчився слухати музику ‌(жарти про «доброго вечора, ми з України 10 годин слухати онлайн» не були жартами)
як вчився працювати, а не читати новини 24х7
як дивився стріми Телебачення Торонто та Культурної Оборони
як вчився вечеряти, ніби нічого не відбувається (привіт, «Не дивіться вгору»)

визнання

буде чесно визнати, що більше половини контенту, який я споживав до 22 року — була російською і з росії. сумно це казати, але це та реальність де я жив

я змалечку знав відповідь на фразу «слава нації», але водночас спокійно собі слухав російську музику, дивився російський ютуб, крутився у їхньому інфополі — і каюся за це, це було неправильно

більше того, поняття «мовної стійкості» у моєму житті було відсутнє: якщо людина з України починала розмову зі мною російською, мені було легше відповісти їй російською, аніж рідною мовою

я щиро шкодую про цю частину свого життя

ідентифікація

чітко памʼятаю, як після Бучі зʼявилася достатня кількість ненависті, щоб видалити пісні «хороших росіян», щоб заблокувати виконавців (дякую, Spotify), щоб відписатися та заблокувати росіян на ютубі. мене аж дратувало, що вони продовжують жити, ніби нічого немає, я відверто очікував більшого від них (ха, наївний)

той інфопростір настільки сильно вʼївся у моє життя, що оце відділення було болісним, та біль від Бучі був більшим

прийшло усвідомлення, що росіянин — ворог, і немає там нікого і нічого хорошого. ніхто.

коли це закінчиться

спочатку війни ми очікували, що війна закінчиться як не завтра, так з понеділка, бо їм невигідно, бо там одні бомжі, бо вони все розуміють, та і взагалі завтра санкції перетворять росію на північну корею

я жив в очікуваннях, що завтра закінчиться війна, і можна буде жити своє спокійне життя

на одній з поплав була озвучена думка, після якої я зрозумів, що треба вчитися жити з війною

непопулярна думка на той час

наслідки

помітив, що ми всі змінилися за цей час

ще рік тому я не думав, що буде війна, а вже сьогодні вже знаєш чим балістична ракета відрізняється від крилатої, та що таке ППО, БТР, БМП, БПЛА, РЕБ

ще вчора піклувався про гігієну сну та відключав всі сповіщення, а сьогодні боїшся пропустити сигнал тривоги вночі, тому підкручуєш звук на ніч

субʼєктивно

на щастя, мені не довелося попадати під окупацію та проходити фільтраційні табори, мені (ще) не довелося брати до рук зброю, тому війна торкнулася мене більше на психологічному рівні, аніж буквально

та, я чув ракети над головою, я бачив на власні очі як трусило вікна та двері, як чорний дим підіймався зовсім поруч. та це все одно дрібниці, якщо дивитися на північ, південь чи схід країни

тому весь рік був у спробах шукати щось хороше посеред жахливої війни, щоб остаточно не поїхати кукухою

події року

відпочинок ⛰️

оскільки два роки працював без відпусток, а тут ще й війна, то дах почав потрохи протікати. тому ми вирішили з друзями поїхати на тиждень в гори — і це було одне з найкращих рішень

ми каталися по горах, влаштовували гастротури, грали в уно до ночі, та дозволяли собі slow-life

тоді ракети прилітали вже не так часто, світло ще не вимикали, а основним напрягом було сповіщення від ДСНС 😍

водійські права 🪪

смішно згадувати коли я думав, що це місяць-два навчання і права вже в кишені)))

здати на права — це титанічний труд, на який йде добра половина року, бо поки курси пройти, поки скласти внутрішні іспити, поки скласти зовнішні, на кожному з цих етапів не зафейлити, то в кінці вже нічого не хочеться

я навіть горджуся тим фактом, що це все було зроблено без хабарів, і тішуся, що автошкола була дуже хороша, бо допомогла пройти цей виклик і отримати посвідчення водія

покупка машини 🚗

ого-го! я був першою людиною, яка не вірила, що це станеться у 2022, бо до кінця вважав, що мені машина не так сильно потрібна — вистачає таксі, блаблакару і громадського транспорту

та з початком війни прийшло усвідомлення, що для термінового переїзду з точки А в точку Б варто мати особистий транспорт, бо не знаєш на що чекати завтра

слава Богу, що дав можливість знайти і придбати машину, бо вона вже виручала декілька разів у побутових речах. хоча варто визнати, що це як мала дитина, бо біля неї теж треба багато догляду, незапланованих витрат та часу

концерт renie cares 🤘

я обожнюю знаходити маловідомих виконавців, підтримувати їх і заслуховувати до дір. щось схоже було з Tember Blanche, бо почав їх слухати до того як вони стали мейнстрімом

зараз ситуація повторюється з Renie Cares, бо відчуваю, що тут величезний потенціал і глибокі сенси. мені пощастило потрапити на її концерт, який був розривом серця і емоцій. це, мабуть, одне з того прекрасного, що зі мною сталося за цей рік

з нетерпінням чекаю на альбом, бо нові демки торкають

заручини 💍

воу-воу-воу! це ще одна подія, яку зовсім не очікував у 2022, особливо на початку року. та тепер я не уявляю своє життя інакше — неймовірно радий, що зараз на цьому періоді

ми пройшли перевірку відстанню, вчилися вирішувати конфлікти, багато говорили і дізнавалися один про одного, тому це рішення повністю відчувається як зважене, обдумане та раціональне

чи є ризики одружуватися під час війни? — звісно
чи буде у нас інше життя? — ні
чи варто жити вже після перемоги? — теж ні

однією з ключових подій був обстріл 10 жовтня, коли по Львову були прильоти, пропала мережа та світло, все завмерло, тому звʼязатися з Мартою не було можливо. вважаю, що це і був той лакмусовий папірець, який дав мені зрозуміти за що я дійсно переживаю та що для мене важливо

захист диплома 👨‍🎓

встиг до кінця року ще здобути ступінь магістра :)

чим далі, тим легше ставишся до написання робіт та процесів захисту. з часом набив руку писати у потрібній формі, потрібний текст на потрібну кількість символів. але навіть при таких умовах, все одно потрібен час та ресурси (хоча б мінімальні), тому достатню частину часу (і сну) навчання забрало

топ року

необхідно було знайти щось чудове, щоб не поїхати дахом

стосунки ❤️‍🩹

під час війни тобі по-особливому спокійно, якщо посеред цього шторму, хтось чекає на тебе. можливо навіть за тисячу кілометрів, можливо навіть шість місяців, та заради цієї людини ти хочеш жити далі, бо вона тобі потрібна, а ти їй

водночас відстань теж була ще тою перевіркою на міцність

я радий, що ми пройшли цей виклик разом <3

macbook air 💻

мій попередній мак починав задихатися через нестачу оперативної памʼяті та високе навантаження на CPU, тому перейти на еір на М1 з 16GB RAM було неймовірно правильним

він компактний, дуже потужний і водночас довго тримає батарейку — цілий комбайн для задач

вкотре переконуюся, що за хорошим ноутом працювати легше

пункт незламності вдома 🔋

коли блекаути добралися і до нас, я почав швидко продумувати запасні варіанти живлення. вийшло знайти коворкінг (і це у листопаді, в розпал ажіотажу, шок), але я розбалуваний роботою з дому продовжував жити мрією, що все буде як раніше

провів оптоволоконний інтернет, купив різні павери і проводи, розібрався з курсом базової фізики, щоб все-таки заживити критичну інфраструктуру і сидіти вдома. як-не-як, сидіти вдома без світла, але з інтернетом набагато приємніше, аніж без світла та інтернету

до речі, покупка ноуту була вчасною, бо шість годин програмування без підзарядки — топ

ремонт airpods 🎧

у мене з ними досить довга історія: купив першу версію ще у жовтні 2017 року, потім у червні 2018 успішно з ними поплавав, а у жовтні епл безкоштовно прислали їх заміну (ха!), і ось до цього часу ними користуюся

батарейка добряче втратила свої можливості, були різні глюки, особливо взимку на морозі вони псіхували. знайшов, що в Харкові чуваки міняли батарейку в подсах (!), тому просто відправив навушники поштою))))

і тепер вони як новенькі! ремонт вийшов дешевше, аніж купівля, а роботу виконують якісно, win-win

monobank API 💳

зручність моно всі оцінили, але кіллер-фіча для мене — це їхнє API, бо воно дозволяє автоматизувати запис витрат

я знайшов свою ідеальну формулу: monobank API + твій бот + notion. процес виглядає так: оплата → приходить сповіщення у бота → пишу примітку до витрати → все це синхронізується з notion

зручно, бо табличку в ноушині можна швидко фільтрувати, тому в кінці місяця це легко все підсумувати і записати вже фінальний результат у гугл таблиці

expirenza 🍽️

у попередньому році monobank купив цей сервіс і потрохи почав його масштабувати — і ось цього року вже можна було зустріти його у Львові

це працює як магія: скануєш qr-код, залишаєш чайові, оплачуєш через епл пей — вуаля. немає декількох оплат, немає готівки, немає комісій, все автоматизовано. більше того, чек доступний в апці монобанку

процес оплати

розчарування року

світова спільнота 🤡

я занадто сильно вірив у дипломатію і сильних світу цього, а вони виявилися безтолковими: ООН, ЧХ, ЄС. це такий муляж, що ніби хтось там щось контролює і може допомогти

по факту, коли настала війна, то всі підігнули хвости і чекали чим воно закінчиться. та навіть зараз вони на щось чекають, щоб «не допустити ескалації», ХАХАХАХ

якби інтернет був у 1939, то нічого б не змінилося, на жаль. «все не так однозначно», «зараз ми точно домовимося», «вони не знали»

світовий порядок — булшит

телеграм 🥴

дуров абсолютно не вміє в антикризовий менеджмент — на початку війни він хотів вирубити всі канали, щоб «не використовувати телеграм як інструмент, який розпалює міжнаціональну ворожнечу». безхребетний чувак

олсо телеграм преміум — тотальний юзлес, дає ціле ніщо. ти можеш вставити стікери і анімовану двіжуху літераллі всюди, але ні кращої якості аудіо- чи відеодзвінків, ні менеджменту сповіщень чи папок, ні оптимізацій, ні фіксу багів — 0 (нуль)

сумна новина лише у тому, що нічого кращого немає, навіть свій телеграм не піднімеш

інсайти року

фальшиве почуття безпеки 🔓

рік був наповнений відчуттям, що ти не можеш ніде сховатися — ні в онлайн світі, ні в домі. тебе можуть будь-де знайти, будь-що дістати і якщо тебе захочуть знищити — це зроблять

закритий профіль в інстаграмі чи закриті двері на два замки — це все самозаспокоєння, не більше

прийняти свою смерть 💀

як наслідок з попереднього, ти не можеш бути впевненим, що прокинешся наступного ранку, що завтра все буде добре, що завтра у тебе буде дім

ти вчишся спокійно сприймати той факт, що може статися будь-що, в тому числі і твоя смерть

довіряти Богу 🙏

цей скіл дуже сильно прокачався, бо бачиш свою довіру практично, коли literally віриш, що ще трохи поживеш. ти проснувся зранку, бо значить так треба було. і тільки тому тебе вночі не лупнула ракета

кожен новий ранок — це Божий подарунок для тебе, це та можливість яку Він дає і той вибір, який Він робить

планування на два тижні 🗓️

спочатку ти плануєш лише на завтра, потім вчишся планувати на тиждень, доходиш до двох. але довгострокові плани досі виглядають смішними

важливість мови 🌍

мова стала чітким показником у кого є свідомість, а хто безхарактерний

радію, що тепер російська мова викликає ворожість з перших секунд, та планую цю ненависть розвивати далі

офлайн програми досі в тренді 📨

коли все онлайн — це класно і круто, факт. та з початком блекаутів заново оцінив переваги офлайн інструментів, бо інтернету може не бути, а працювати треба

з іншого боку, настільки сильно привʼязався до тудушніка, що мусив ламати себе з думкою, що це він для мене, а не я живу для нього

батьків не вибирають 🫂

чим більше ти дорослішаєш, тим більше починаєш розуміти батьків. та навіть тоді у вас є досить різні погляди на життя

і ти вчишся їх приймати, або хоча би пробуєш, бо це єдиний варіант як вам зберегти стосунки. моментами це важко, якщо бути чесним

плани

«хочеш насмішити Бога — розкажи Йому свої плани»

хочеться такого спокійного повільного життя, тому планів не буде) останні пару років не ставлю ніяких цілей, а життя все одно дуже насичене. маєш собі декілька мрій, пливеш до них помаленьку, а події самі підтягуються

починається повністю новий етап у моєму житті, бо на початок року планується весілля, а далі — спільне життя

несемося